ЛГБТ

ЛГБТ.
Роз
шифру
вання

Як гомосексуалізм перетворився з моральної проблеми на політичну?

Чому рух за «права сексменшин» зазіхнув на фундаментальні права людини?

Що потрібно знати батькам і дітям, політикам і виборцям, віруючим та секулярним?

Поділитися:

Відповіді на ключові запитання

Чи правда, що схильність до гомосексуалізму визначена генетично?

Неправда! Не буває генетично обумовленого сексуального потягу до особи своєї статі! Нас запевняють у тому, що гомосексуалізм – це варіант норми, тому що люди такими народжуються. Засоби масової інформації просувають ідею, що «гей-ген» вже знайдений. Але це – відверта брехня! Не існує жодного авторитетного наукового дослідження, яке б довело, що гомосексуалізм – це вроджена характеристика.

Тим не менш, постійно здійснюються спроби переконати суспільство у тому, що потяг до своєї статі зумовлений генетично. Такі спроби здійснюються з політичними мотивами, оскільки люди швидше підтримають необхідність змін у законодавстві та релігійному вченні, якщо повірять, що сексуальна орієнтація обумовлена генетично та не може бути зміненою.

Вчений нейробіолог Саймон Левей присвятив своє життя пошуку гену, який відповідає за сексуальну орієнтацію. Але у підсумку не знайшов жодних доказів того, що сексуальна орієнтація обумовлена генетично. Вчений був змушений це визнати публічно попри те, що сам є відкритим геєм.

Остаточна крапка в цьому питанні була поставлена у серпні 2019 року. Тоді авторитетне наукове видання Science опублікувало результати найбільшого дослідження генетики одностатевих стосунків за всю історію науки. Вчені остаточно дійшли висновку, що не існує гена, який визначає сексуальний потяг до представників своєї власної статі. Фактично було констатовано, що багато десятиліть ЛГБТ-рух та його лобісти відверто брехали з метою змін у законодавстві.

Гомосексуалізм НЕ є вродженою особливістю, це – набуте явище. Найчастіше через насилля у дитинстві, неправильні методи виховання, неповноцінну родину, відсутність батьків та пропаганду в суспільстві. Гетеросексуальна ж поведінка визначена нам від народження анатомією людського тіла та генетичною зумовленістю.

Чи можливо змінити гомосексуальну орієнтацію?

Так, можливо! Однак існує ряд моментів, які необхідно враховувати. По-перше, людина сама має бажати припинити практикувати гомосексуальний спосіб життя. По-друге, зміни не завжди відбуваються миттєво, цей процес може тривати в часі. Більшість тих, хто щиро бажає звільнитися від гомосексуалізму, звернувшись до Бога та консультантів, досягають своєї мети. Існує достатньо історій, щоб запевнитись у можливості відмови від гомосексуалізму та вважати звільнення від цього пороку реальним та необхідним.

Як не допустити розвитку у дитини гомосексуальної поведінки?

Батькам всього-на-всього необхідно любити одне одного, правильно розподіляти ролі у родині та бути хорошими татом і мамою своїй дитині, намагатися виховати своє чадо у любові. Татусі повинні проводити час із синами, демонструючи їм у всьому приклад. Мами не повинні занадто опікувати дитину. Батьки мають формувати у дівчаток позитивний образ чоловіка. Розлучення та наступний шлюб сильно шкодять психіці дитини. Якщо емоційні та інші потреби дитини належним чином задовольняються у родині і серед однолітків, навряд чи у неї буде розвиватися сексуальний потяг до осіб своєї статті. Дітям необхідно, щоб кожен із батьків, брати і сестри, однолітки виявляли до них прихильність та приймали їх. А також оберігайте їх від впливу згубного контенту в Інтернеті та мас-медіа!

Якщо замислитися над фізіологічними ризиками гомосексуалізму, передусім слід говорити саме про СНІД. Статистичний зв’язок між цими двома явищами очевидний. Але попри це активісти руху геїв та лесбійок намагаються приховати той факт, що серед гомосексуалістів дуже високий відсоток захворювання. Вірогідність інфікування чоловіків, які практикують одностатевий секс, до 20 разів перевищує аналогічний показник серед гетеросексуальних людей. І це не дивно…

Чоловіки-гомосексуалісти змінюють своїх сексуальних партнерів до 12 разів частіше, ніж гетеросексуальна людина. Часто кількість партнерів протягом життя вимірюється сотнями. Вони намагаються задовольнити свою хтивість та залучити до цього процесу все більше та більше молодих людей. Їм чуже таке поняття, як сімейна вірність, а тому ідеї про легалізацію так званих «одностатевих шлюбів» тим більше тхнуть своїм цинізмом.

Після 2001 року у США саме сексуальні стосунки між молодими чоловіками є головною причиною поширення ВІЛ – понад 50% випадків.

Кількість людей, інфікованих ВІЛ у Великій Британії, подвоїлась за останнє десятиліття. Згідно даних Агентства з охорони здоров’я (НРА), кількість випадків інфікування зросла з 1950 людей у 2001 році до 3780 людей у 2010 році. Причому до 80% (!) всіх нових ВІЛ-інфікованих – гомосексуалісти.

У Голландії виявили, що гомосексуалісти, які пройшли курс пост-контактної профілактики (ПКП), через певний час усе ж ставали ВІЛ-інфікованими в чотири рази частіше навіть тих, хто ніколи не використовував ПКП. Причиною інфікування була ризикована поведінка, що продовжувалася після завершення курсу профілактики.

А як щодо інших захворювань, які пов’язані з гомосексуальною практикою? Як вони позначаються на тривалості життя? СНІД – далеко не єдина небезпека для життя та здоров’я гомосексуаліста. Існує маса захворювань, які властиві такій поведінці, незалежно від того, використовується презерватив чи ні. Сам спосіб життя ЛГБТ-спільноти небезпечний!
За деякими даними, чоловіки-гомосексуалісти навіть у випадку наявності довготривалого партнера та при відсутності СНІДу живуть на 2-3 десятиліття менше, ніж гетеросексуали. Геї та лесбійки значно більш схильні до ризику психічних захворювань та залежності від психоактивних речовин.

Поширений міф про те, що більшість талановитих людей – геї. Це неправда! Творчий потенціал із сексуальною орієнтацією аж ніяк не пов’язаний! Навпаки, гомосексуалізм заважає багатьом по-справжньому талановитим людям. Якщо порівняти відносну кількість талановитих людей, перевага буде явно за гетеросексуальними людьми.

Гомосексуальність заважає розвиватися особистості! А ще слід пам’ятати про те, що ЛГБТ-рух любить просто брехати про гомосексуальну орієнтацію історичних особистостей. Яскравий приклад тому – наклеп щодо Петра Чайковського чи Олександра Македонського.

Предмет національної безпеки

Поширення гомосексуалізму становить загрозу національній безпеці будь-якої країни! Чому?

По-перше, поглиблює демографічну кризу.

По-друге, руйнує інститут сім’ї, який є соціальним базисом для існування суспільства та держави.

По-третє, призводить до епідемії ВІЛ/СНІДу.

Це – питання національної безпеки, а не просто аспекти індивідуальних інтимних уподобань.

Саме з цих причин повинен бути ухвалений закон про заборону пропаганди гомосексуалізму – в інтересах національної безпеки! Точно так само, як і в інтересах нацбезпеки заборонена

заборону пропаганди гомосексуалізму – в інтересах національної безпеки! Точно так само, як і в інтересах нацбезпеки заборонена пропаганда насилля, релігійної ворожнечі та замаху на територіальну цілісність країни.

Закон про заборону пропаганди гомосексуалізму

1. Захистить дітей від інформації, яка негативно впливає на їхню психіку.
2. Унеможливить показову ходу гомосексуалістів та лесбійок вулицями та площами.
3. Не допустить показу фільмів, серіалів та шоу, які розповідають підліткам про «нормальність» одностатевих стосунків.
4. Запобігне поширенню інформації у школах та університетах, яка пропагує гомосексуалізм.
5. Позбавить підлітків від нав’язування їм викривлених уявлень про сексуальність людини.
6. Обмежить епідемію ВІЛ/СНІДу.
7. Захистить інститут традиційної родини та допоможе батькам у процесі сексуального виховання своїх дітей.

В Україні з 2007 року триває національна кампанія з вимогою ухвалити закон про заборону пропаганди гомосексуалізму. За цю ініціативу вже зібрано понад сто тисяч підписів громадян, які передані парламентарям.

Що робити, якщо стикаєшся з пропагандою гомосексуалізму або випадками сексуального насилля над дітьми? Протистояти пропаганді, захистити дітей, звертатися до правоохоронних органів, профільних міністерств та відомств, ініціювати судові справи! Також слід мати на увазі, що серед гомосексуалістів схильність до педофілії зустрічається приблизно втричі частіше, ніж серед гетеросексуальних людей.

Вперше я стикнувся з гомосексуальними стосунками, коли був дитиною. Тоді я став свідком збочених сексуальних стосунків між старшими хлопцями. Спочатку не мав жодного потягу до цього, але пізніше був втягнутий у те, що мені здавалось «нешкідливими іграми».

Я дорослішав з розумінням, що сексуальні взаємовідносини між хлопцями, напевно, нормальні, якщо мої старші знайомі так чинять. Але ані я, ані мої друзі не мали знань про свою фізіологію та про нормальні сексуальні стосунки.

З’ясувалося, що такі сексуальні розваги між хлопцями-підлітками переростають у гомосексуальні пристрасті і потяги в майбутньому. Ігри дуже швидко перетворюються на пристрасть. Я став

гомосексуалістом. Пошуки нових сексуальних партнерів, страх від того, що хтось дізнається про твій спосіб життя, відсутність задоволення в таких стосунках – усе це тримало у постійній напрузі. Чим далі, тим більше розумів: у такому стані ані секс з дівчатами, ані секс з чоловіками та мастурбація, ані порнографія не приносять мені радості. Через такий стан доводилось часто випивати, а згодом сексу без алкоголю взагалі не було. Але гомосексуальний потяг виявився сильнішим за алкогольний! Секс без меж – на кшталт наркотиків. Гомосексуалізм – це найважча форма неврозу!

Я почав усвідомлювати, що далі так жити неможливо, але як позбавитися цієї згубної пристрасті, не знав. До 30 років я опинився у глибокій депресії.

Розчарувавшись у своїй гомосексуальній аморальній поведінці, почав замислюватися над сенсом життя. І в 1999 році я навернувся до Бога та став християнином, бо зрозумів, що моє життя було не просто неправильним та небезпечним, але й гріховним. Покаявся у своїх гріхах, прийняв Ісуса Христа своїм Господом та відразу залишив колишній спосіб життя. Донині дивуюсь та радію тим радикальним змінам, які відбулися за одну мить після короткої молитви – я став вільним від гомосексуалізму, Бог зцілив мене та звільнив! Я став нормальною, здоровою людиною, вільним від цього гріховного пороку!

У суспільстві, де відсутнє здорове сексуальне виховання, де дозволяють та захищають гомосексуалізм, де у законодавстві та освіті відсутні принципи християнської етики, де батьки не приділяють достатньо уваги спілкуванню зі своїми синами, дуже легко стати гомосексуалістом. Я проти того, щоб гомосексуалізм поширювався у моїй країні. Я проти того, щоб це явище намагались робити нормою. Я проти того, щоб розбещували дітей, підлітків та молодь. Я за здорове, чисте життя, вільне від гомосексуалізму та інших збочень!

Андрій, Київ

Вперше опубліковані
Шокуючі факти
про сім’ї гомосексуалістів

Якими виростуть діти, яких виховували гомосексуалісти? Відповідь на це питання вже багато років цікавить усіх. Але в силу того, що легалізація одностатевих партнерств і тим більше «шлюбів» почала відбуватись у деяких країнах не так давно, до недавнього часу ще не було підстав робити об’єктивні наукові висновки. Через просту причину – ще не виросло покоління таких дітей.

Однак восени 2010 року Марк Регнерус, доктор соціології, ад’юнкт-професор у Техаському університеті в Остіні (США), почав своє відоме наукове дослідження на тему «Як відрізняються дорослі діти, батьки яких мають одностатеві стосунки». Свою працю вчений завершив через півтора роки – у 2012-му. Втім, аналіз даних продовжується і сьогодні – вони доступні усім зацікавленим вченим, завдяки Міжуніверситетському консорціуму політичних та соціальних досліджень Мічіганського університету.

Марк Регнерус

доктор соціології, ад’юнкт-професор у Техаському університеті в Остіні (США)

Шокуючі наслідки

У дослідженні брали участь 3000 дорослих респондентів, батьки яких перебували в одностатевих сексуальних стосунках. В результаті отримані дані стали по-справжньому шокуючими. Втім, цього слід було чекати. Але вперше це було доведено авторитетним вченим з авторитетного університету, а результати були оприлюднені у не менш авторитетному виданні «Social Science Research».

Високий рівень венеричного інфікування. В оприлюднених даних повідомляється, що 25% вихованців гомосексуальних батьків мали чи мають венеричні захворювання – через свій специфічний спосіб життя. Для порівняння, кількість уражених однолітків із благополучних гетеросексуальних сімей зафіксована на рівні 8%.

Нездатність зберігати сімейну вірність. А ось і причина такого рівня інфікування: ті, кого виховували гомосексуальні батьки, значно частіше лояльно ставляться до подружньої невірності – 40%. Аналогічний показник лояльності до зрад серед вихованців гетеросексуальних сімей – 13%.

Психологічні проблеми. Наступний шокуючий факт – до 24% дорослих дітей із одностатевих «сімей» нещодавно планували самогубство. Для порівняння – рівень таких настроїв серед респондентів, які виросли в нормальних гетеросексуальних родинах, складає 5%. Виховані гомосексуальним батьком люди значно частіше, аніж вихідці з гетеросексуальних сімей, звертаються до психотерапевтів – 19% проти 8%.

Це й не дивно. Адже 31% тих, хто виріс з мамою-лесбійкою, та 25% тих, хто виріс із батьком гомосексуалістом, колись примушувались до сексу всупереч їхньої волі (в тому числі – з боку батьків). У випадку з гетеросексуальними родинами про таке повідомляють лише 8% респондентів.

Соціально-економічна безпорадність. 28% вихованців із сімей, де мама була лесбійкою, є безробітними. Серед вихованців з нормальних родин цей рівень складає лише 8%.

69% тих, у кого мати була лесбійкою, та 57% тих, у кого тато був гомосексуалістом, повідомили, що їхня сім’я в минулому отримувала державні дотації. Серед звичайних сімей це актуально в 17% випадків. А 38% тих, хто виросли з мамою-лесбійкою, так і живуть за рахунок державної допомоги, і лише 26% працюють на повний час. Серед тих, у кого батько був гомосексуалістом, тільки 34% на даний момент працюють повний робочий день. Для порівняння, серед вихованців гетеросексуальних сімей лише 10% живуть на держдотації, і половина – працевлаштовані на повний час.

Розлад сексуальної самоідентифікації. Ну і насамкінець – цифри, які остаточно руйнують міф про те, що виховання в одностатевій «родині» не впливає на сексуальну орієнтацію дитини, яка виросте. Отже, якщо тато чи мама мали гомосексуальні зв’язки, то лише 60-70% їхніх дітей називають себе повністю гетеросексуальними. Своєю чергою більше 90% людей, які зростали у традиційній родині, ідентифікують себе як повністю гетеросексуальних.

Спроба закрити рота Регнерусу

Показово, що коли Марк Регнерус готував до публікації отримані дані, проти нього почали вести агресивну інформаційну кампанію. ЛГБТ-активісти вимагали не допустити оприлюднення результатів дослідження. Найгарячіші голови почали відверто брехати, називаючи Регнеруса шахраєм та шарлатаном, вимагали звільнити професора з Техаського Університету. Навіть багато вчених повстали проти свого колеги.

Тоді Університет ретельно вивчив всі обвинувачення та детально проаналізував усі дані, отримані Регнерусом. Окремо перевірялась методика дослідження. У результаті Університет підтвердив, що наукова праця має високу якість та відповідає академічним вимогам.

Журналісти інтернет-газети «Все Новости» зв’язались з професором Марком Регнерусом, щоб з’ясувати цю ситуацію.

- Хто і з якою метою піддав сумніву Ваше дослідження? Хто проводив розслідування, і до якого висновку дійшла комісія?
- Наскільки я розумію, Вас цікавить прецедент з розслідуванням, проведеним тут, у Техаському Університеті, щодо дотримання мною наукової етики. Рішення про проведення розслідування було ухвалене після того, як Нью-Йоркський громадський активіст та блогер подав скаргу, стверджуючи, що з мого боку мало місце порушення наукової етики. Науково-дослідний відділ університету провів розслідування та дійшов висновку, що відсутні докази пред’явленого мені порушення. Таким чином, питання було зняте.

Також показово, що цьому дослідженню була присвячена велика стаття у The New York Times. Це авторитетне видання також вважало за необхідне поінформувати читачів про отримані Марком Регнерусом результати. Таким чином, світова спільнота чи не вперше отримала авторитетне дослідження, яке висвітлює трагічні наслідки виховання дітей у сім’ях, де батьки практикували гомосексуальні стосунки.

Закривавлений транспарант учасників мирної акції протесту проти «гей-параду», яких жорстоко побила київська поліція. Так виглядає гомодиктатура! (love-contra.org/bp)

Про демократію, права людини та диктатуру

Ми живемо в розпал «гомо-революції». Апологети руху геїв та лесбійок все частіше постають без масок, демонструючи свої диктаторські замашки. Мета – встановити тоталітарний режим. При цьому цинічно використовують гасла про демократію та права людини.

Нам говорять, що сексуальна орієнтація – це ознака, рівноцінна кольору шкіри та національності, а тому у законодавчому полі вони мають писатися через кому. Проте це типова підміна понять. Сексуальна орієнтація НЕ є вродженою особливістю, а тому НЕ є природним правом людини, і тому НЕ може стояти в одному ряду з національністю та кольором шкіри. З кольором шкіри – народжуються, а гомосексуалістами – стають! Будь-який сексуальний прояв – це поведінка, а не біологічна особливість.

Політизовані сексменшини все частіше демонструють саме тоталітарні замашки. Гасла демократії вони використовують лише для того, щоб знищити демократію та встановити гомодиктатуру. «Квіточки» ми бачимо вже сьогодні. Дивіться самі…

У Швеції християнського священнослужителя Оке Гріна кинули за грати лише за те, що він назвав гомосексуалізм раковою пухлиною на тілі суспільства.

У Великій Британії службовця Ліліан Ладель звільнили з роботи за те, що вона відмовилась реєструвати одностатеве партнерство.

У Франції сльозогінним газом розганяють громадян, які виступають проти одностатевих так званих «шлюбів».

У Німеччині позбавляють батьківських прав тих, хто не пускає своїх дітей на заняття, де пропагують одностатеві стосунки.

У США кинули за грати Кім Девіс, яка через свої релігійні переконання відмовилася реєструвати так званий одностатевий «шлюб».

В Україні поліція у звірячий спосіб побила людей, які у мирний спосіб протестували проти гей-параду у 2018 році.
Деталі: love-contra.org/bp

Гомосексуальний рух намагається придушити будь-яке інакомислення та покарати за будь-яку незгоду. Їм не потрібні свобода та права людини! Вони будують світ, де всі незгодні – караються та переслідуються. Це – гомодиктатура!

Шість кроків до встановлення гомодиктатури

1. Суспільству нав’язується міф про дискримінацію сексуальних меншин.
2. Потім ухвалюють закони про заборону «дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації».
3. Далі відбувається легалізація одностатевих цивільних партнерств.
4. Наступний закономірний крок – легалізація «одностатевих шлюбів».
5. Як наслідок – ухвалення законів, які дозволяють одностатевим парам всиновлювати дітей.
6. Фінальний акорд: внесення змін у законодавство, які передбачають адміністративну та кримінальну відповідальність для всіх, хто незгодний з усім перерахованим вище.

Про яку демократію, про яку свободу слова, про яку свободу совісті та віросповідання тут може йтися?! Однозначно, ЛГБТ-спільнота сповідує вкрай тоталітарну ідеологію, яка намагається придушити будь-яке інакомислення. Політична гомосексуальна спільнота діє у кожній країні за однаково добре відпрацьованим сценарієм.

Якщо не перешкоджати апологетам ЛГБТ-руху, вони не зупиняться. Будь-яке здорове суспільство має піднятися у повний зріст, щоб зупинити смертельний вірус, який намагається зруйнувати основи. Інакше плоди будуть значно гіршими, ніж багато хто собі уявляє.

Злочинний паразитизм

Гомосексуалізм – це паразит на тілі суспільства. Гомосексуалізм як явище існує та виживає виключно за рахунок здорової гетеросексуальної більшості, яка народжує дітей. Гомосексуалізм – це культура вимирання. Згода з гомосексуалізмом – це згода з виродженням нації. Жодна закрита гомосексуальна спільнота не може самовідтворитися.

Головним ворогом політичної гей-тусовки є сім’я. Гомосексуалізм ненавидить сім’ю. Гомосексуалізм та сім’я – це поняття-антоніми. Саме тому геї та лесбійки домагаються усюди легалізації одностатевих «шлюбів», щоб остаточно дискредитувати саме поняття сім’ї та шлюбу.

Відкрите протистояння гомодиктатурі та протекція інституту природної гетеросексуальної родини – ось два стовпи, на яких базується активність здорових сил.

Маніфест людей з майбутнім

Наше минуле та сьогодення тісно пов’язане з родиною. Ми розуміємо, що без природної сім’ї у нас немає майбутнього. Ми не вражені вірусом брехливої толерантності та політкоректності. Ми називаємо чорне чорним, і нехай це звучить не толерантно.

Гомосексуалізм – це згусток чорного кольору!

Ми нетерпимі, коли ідеологія гомосексуалізму бажає проникнути у наші подвір’я, школи, парламентські та урядові кабінети, засоби масової інформації.

Ми стверджуємо, що необхідно заборонити під загрозою кримінальної відповідальності будь-яку діяльність фізичних та юридичних осіб, яка пропагує або захищає одностатеві сексуальні стосунки. Разом з тим ми категорично не сприймаємо фізичної агресії щодо сексменшин, бо ці люди потребують допомоги та реабілітації.

Ми захищаємо фундаментальні права людини – право на свободу віросповідання, право на свободу слова, право жити та розвиватися у щасливій повноцінній родині.

Ми захищаємо право віруючих людей сміливо цитувати уривки зі Священих Книг, які засуджують гомосексуалізм. Ми захищаємо право кожного вільно та привселюдно говорити, що гомосексуалізм – це збочення та зло. Ми захищаємо право кожної людини виховуватись та розвиватись у здоровому сімейному союзі.

ПозицIя експертIв

Людмила Гридковець,
кандидат
психологічних наук
(Київ, Україна)

«У сучасному світі дуже вигідно говорити про біологічну основу гомосексуалізму. Проте попри акумулювання значної кількості коштів, виділених на пошук біологічної основи даного явища, прихильникам цієї ідеї так і не вдалося відшукати «ген гомосексуальності». Натомість реальні причини розвитку даної деформації слід шукати в соціально-психологічних факторах.

До таких можна зарахувати наступні:
- зумовленість середовищем (деформація родинної системи з домінацією авторитарної матері);
- ситуативна зумовленість (гомосексуальне розбещення та насильство);
- особистісна зумовленість (формування батьками нарцисичного способу мислення у дитини);
- замісна зумовленість (одностатева ізоляція – в’язниця, інтернат);
- фантазійна зумовленість (під дією гомосексуальної сугестії з боку ЗМІ та кіноіндустрії).

Причини жіночого гомосексуалізму в переважній більшості криються в сексуальному та фізичному насильстві, пережитому в дитинстві та підлітковому віці.

Деструктивний вплив пропаганди гомосексуальних стосунків призводить до реформування критичності мислення у дітей та формування образу природності гомосексуальної моделі статевої комунікації. Своєю чергою це призводить до знищення моделі «сексуальне життя – народження дитини» і формує егоцентричне зосередження сексуальної енергії особистості виключно на моделі задоволення. А це також одна з причин посилення демографічної кризи в державі.

Проте найбільшої загрози гомосексуальний спосіб мислення несе через розмивання кордонів «норма – патологія» і поширення маніпулятивних моделей «боротьби з дискримінацією сексменшин», коли для цього здійснюється дискримінація людей з природною нормальною статевою установкою».

Гарнік Кочарян,
доктор медичних наук,
сексолог
(Харків, Україна)

«Гомосексуалізм – це порушення сексуальної орієнтації. Думка про вродженість гомосексуалізму не витримує жодної критики. Доказати нормальність гомосексуалізму неможливо, за це можна лише проголосувати. Що і було зроблено Американською Психіатричною Асоціацією та ВООЗ у Міжнародному класифікаторі хвороб (МКХ 10). Багато вчених, як і я, вважають гомосексуалізм патологією, але мовчать, бо зазнають тиску і шантажу.

Все це було породжено експлуатацією ідеї про права людини, яка була доведена до логічного абсурду. За допомогою технології «вікно Овертона» щось недопустиме та хворобливе через певний час в свідомості людей можна перетворити на норму. Саме це відбувається сьогодні».

Алекс Спак,
юрист, правозахисник, адвокат
(Лондон, Велика Британія)

«У західних країнах політичне гомосексуальне лобі вже давно припинило вдавати, що їхні дії спрямовані тільки на досягнення «прав», «рівності» та «терпимості». Вдаване прагнення до «рівності» та «прав» вже виконало своє стратегічне завдання, а тому наразі все це відсутнє у порядку денному ЛГБТ-руху. Їхня нова мета полягає у відкритому придушенні всіх незгодних та примушенні тих, «хто сумнівається», погоджуватися, схвалювати та навіть сприяти просуванню гомосексуального способу життя. Їхнє завдання сьогодні – примусове звеличення цього способу життя.

Демократичні принципи для гоморуху нічого не вартують. У Франції були проігноровані відкриті вуличні протести та здорові аргументи більше ніж 1,5 мільйонів законо-слухняних демонстрантів проти легалізації одностатевих «шлюбів» та всиновлення ними дітей. У Великій Британії петиція, яка зібрала понад 660 тисяч підписів проти легалізації гомосексуальних «шлюбів», була зарахована як один (!) голос.

Британський закон (Marriage (Same-Sex Couples) Act 2013), який легалізував гомосексуальні «шлюби», став рекордсменом у порушенні демократичних принципів та пройшов бульдозером по встановленим конституційним процедурам.

Усюди, де агресивна гомопропаганда досягла свого апогею, прості законослухняні громадяни втрачають роботу та кар’єру, проходять через судові інстанції зі страхом та в стресах, вимушені думати двічі перед тим, як просто висловити думку про ненормальність гомосексуальної практики та політики. Свобода совісті, слова та релігії втрачають значення, коли стикаються з натиском новоспечених гасел про недискримінацію сексуальних меншин. А якщо не вдається зламати незгодних, їх намагаються розорити фінансово – різними судовими позовами.

Західне гомосексуальне лобі дивує своєю наполегливістю під час втручання у справи інших суверенних країн. Вони не гребують будь-якими способами. Наприклад, разом зі своїми покровителями у політичних колах регулярно погрожують африканським країнам припинити фінансову допомогу, якщо ті не ухвалять закони, які просувають гомосексуальний спосіб життя. При цьому рясно фінансуються організації, які реалізують кампанії з унормовування гомосексуального стилю життя у різних країнах. Часто цю роботу координують безпосередньо посольства.

Остаточна мета політичного ЛГБТ-руху – не захист прав людини, а лише використання новоспеченої політичної анти-наукової риторики про права як інструмент для руйнування здорових основ цивілізації і безцеремонного нав'язування суспільству свого способу життя. А це призводить до повного знищення здорового еталону людських стосунків!»