Наталія Кунець понад 10 років працює психологом-консультантом на телефонній лінії довіри. Іноді на цю лінію звертаються люди з нетрадиційною орієнтацією. Рух «Любов проти гомосексуалізму» розпитав психолога які бачить вона особливості поведінкової моделі гомосексуалістів, з якими питаннями звертаються люди нетрадиційної орієнтації до християнської організації. Про це читайте далі в інтерв’ю.
- Пані Наталіє, розкажіть, будь ласка, про Ваш досвід в психології і роботі з людьми нетрадиційної орієнтації.
- В мене було близько 60 дзвінків кожної зміни впродовж 10 років. Також я деякий час була на онлайн-консультуванні. За цей час до нас зверталися різні люди, в тому числі гомосексуалісти. Вони писали нам про те, що в них був гомосексуальний досвід, і вони не розуміли, добре це чи погано. А ті, хто позиціонував себе гомосексуалістом, телефонували напряму і цього не соромилися.
- Як багато надходило дзвінків від людей нетрадиційної орієнтації?
- Таких дзвінків за весь мій досвід роботи було не більше десятка. Зверталися колишні гомосексуалісти, які через відсутність підтримки та розуміння не завжди перемагали у боротьбі з цією проблемою. Дехто з них розповідав, що навіть священики церков не знають як працювати з такими людьми і як їм допомогти. Для алко- і наркозалежних є реабілітаційні центри і там покроково супроводжують людину. А з цим видом залежності працюють мало, і людина просто залишається наодинці з проблемою.
- Чи є в гомосексуаліста характерні особливості, коли його можна впізнати уже в телефонній розмові?
- Так, у них інший голос, інтонація, вони мають тягнучі нотки в розмові. Це демонстративна поведінка. Можна відразу зрозуміти, що це гомосексуаліст. Я в основному мала досвід спілкування з чоловіками-гомосексуалістами, і вони говорили як жінка. Жінка може в розмові кокетувати. Коли чоловік починає цю жіночу рису перебирати, - це виглядає набагато виразніше, неприродно, ніби пародія. Набуті протягом довгого часу поведінкові звички спостерігаються навіть у тих чоловіків, які вже перестали бути гомосексуалістами.
- Опираючись на власний досвід, Які Ви можете назвати причини становлення гомосексуальних нахилів?
- В багатьох людей нетрадиційної орієнтації, з якими я спілкувалася, була подібна схема: над людиною вчинили сексуальне насильство - розбещення. Часто це було в дитячому або підлітковому віці, коли формується особистість. У поняття «розбещення малолітніх» входить не тільки фізичне насильство, дотики, але й коли дитина стає свідком насильства або сексуальних сцен. Особливо небезпечним є перегляд порно.
Багато хто з дітей не могли поскаржитися на те, що з ними сталося, бо батьки їх просто не сприйняли б. таким чином, дитина залишається сам-на-сам в цій ситуації. І в такої дитини є два виходи: або померти (що, до речі, буває дуже часто, ми просто не завжди знаємо істинну причину самогубства), або змиритися з цією ситуацією і сприйняти її як нормальну, мовляв: «Зі мною нічого особливого не сталося, це нормально, так може бути і я можу так жити далі».
Спрацьовує захисна реакція нашої психіки, виміщаючи травмуючу ситуацію з пам’яті, ми ніби забуваємо її, але підсвідомо саме цей пережитий досвід може вплинути на прийняття рішення по життю.
Це перелом, криза, оскільки нема жодної реабілітації для такої дитини.
Дитину ця ситуація мучить, вона починає шукати однодумців, хто б її зрозумів, і потрапляє в руки гомосексуалістів. А далі схема однакова.
- Чому батьки не сприймають слова дитини всерйоз про те, що її розбещували?
- Батьки просто не в змозі впоратися з такою інформацією. Більшість розуміє трагічність ситуації, але не знає, як реагувати, тому батьки все роблять аби не чути та не знати про таку проблему. Вони часто впадають в заперечення: «Дитині здалося, такого не може бути».
- Чи зверталися до Вас лесбійки? Ви мали досвід спілкування на телефоні гарячої лінії з ними?
- Лесбійство - це теж проблема. До мене зверталися дівчата-студентки. Вони відмінниці, зразкові в навчанні й поведінці. І спершу їхній неприродній потяг був як гра, і вони навіть не зрозуміли, коли це перейшло в щось більше. Часто лесбійство теж починається з насильства з боку чоловіків. Жінки стають лесбійками для відсторонення від чоловіків. Така жінка боїться чоловіка, вона його сторониться, не сприймає. Також лесбійство може бути через помсту: свідомо така жінка перебуває з чоловіком, але статеве задоволення отримує неприроднім шляхом.
- Спираючись, на Ваш досвід, і фах психолога, яку Ви можете окреслити поведінкову модель гомосексуаліста?
- Є така психологічна схема – трикутник Карпмана, це трикутник залежності. Психологічні ігри залежності. Згідно цієї теорії, кожен насильник колись був жертвою. Тобто переживши насильство, людина, яка не пройшла психологічну реабілітацію, неминуче буде шукати собі жертву, яка би розділила її біль. І в такому випадку жертва стає насильником.
Психолог й психотерапевт Мерилін Мюррей вивчала тему про насильство, займалась психологічною реабілітацією з людьми, які сидять у в’язницях за насильство. Вислухавши сотні сповідей, вона знайшла спільне: кожен цей чоловік-насильник свого часу був жертвою. Це неминуче: якщо людина проявляє себе як насильник, - раніше вона була жертвою фізичного, психологічного чи морального насильства (метод Мерилін Мюррей надає ясне і зрозуміле пояснення, яким чином насильство, нехтування недоотриманням любові, ласки, участі, задоволення елементарних базових потреб в дитинстві призводить до порушення емоційної сфери людини, її взаємовідносин, ставлення до себе, зниження самооцінки, формування залежностей і співзалежностей – прим.авт). Якщо ми говоримо про гомосексуалізм, то люди, які потрапляють в ці пута, потенційно стають насильниками для інших. Проблема не вирішується, а просто йде далі. Це як ефект доміно: отримав – передай далі.
- Якщо гомосексуалізм поширюється в геометричній прогресії, то чи є хоча б якась надія і можливість зупинити це?
- Особисто моя думка полягає в необхідності превентивних заходів. Повернути гомосексуаліста набагато важче, ніж зробити профілактичну підготовку для дітей та батьків. Дитині чи підлітку, які стали жертвою сексуального насильства чи розбещення, потрібно пояснити: ця ситуація, що з тобою сталася, не є нормальною і ти не заслуговуєш на це. Діти дуже часто думають, що вони винні в цих обставинах. І дитина постійно знаходиться в стані заперечення: постійно себе переконує, що цього не було. Вона намагається забути цю ситуацію, але в підсвідомості усе залишається.
Важливо мати кабінети психолога-реабілітолога по містах та районах, щоб люди знали до кого можна звернутись в таких випадках, щоб жертва насильства не залишалася сама з цією проблемою.
На жаль, в світі іде тенденція до прийняття цієї психологічної та сексуальної залежності як норми. Ми бачимо як суспільство унормовує “одностатеві шлюби”, більше того, в деяких країнах навіть говорити своїм дітям про моральні норми вже вважається неетичним і карається законом. Звісно, демонстрування гомосексуальної поведінки, різноманітні масові заходи тільки посилюють проблему. Ці заходи направлені саме на підлітків і молодь, яка стоїть на роздоріжжі, можливо перебуває в пошуку нових вражень, що призводить до небажаного досвіду, про що ми говорили вище. Замість того, щоб допомогти вийти з тяжкого стану вже постраждалим від неприродних відносин, демонстрування гомосексуальної поведінки унормовує патологічні і навіть небезпечні стани особистості та поширення насильства та розбещення. Наслідки можуть бути дуже сумними.
Якщо говорити про вже сформованого гомосексуаліста, то вихід все одно є. Коли людина хоче змінитися, без Бога це дуже важко зробити. Я знаю людей, які звільнилися від цієї залежності. Це відбулося через духовне відродження і зцілення душі. І хоча вони продовжують боротися із спокусами щодня, але рішення жити з Богом допомагає їм перемагати. Вони створюють сім’ї, народжують дітей і ведуть здоровий природній спосіб життя. І при цьому вони щасливі.
Розмову вела Ольга Дацька.
Читайте ЛГБТ-розшифрування ТУТ.
